Минулого тижня у США все ж було схвалено пропозицію підвищити ліміт державного боргу. Проте, всього на 480 млрд доларів, тобто в тимчасовому вираженні «технічний дефолт» відстрочили на 2 місяці. Грошей тепер вистачить скарбниці до 3 грудня. Однак не лише одним лімітом держборгу єдині. Джанет Єллен, міністр фінансів США, останнім часом згадала про своє дітище під назвою «єдиний корпоративний податок». Нагадаємо, що суть цієї пропозиції полягає в тому, що в усьому світі буде введено єдину ставку податку для корпорацій. Щодо усього світу – це, звичайно, голосно сказано, але, за словами самої Єллен, 136 країн схвалили цю ініціативу. Навіщо це потрібно? Штати та інші багаті країни з сильною економікою втомилися втрачати мільярди доларів через приховування багатьох компаній та їхніх підрозділів у «податкових гаванях». Простіше кажучи, податки на якомусь Кіпрі набагато нижче, ніж податки у США або Німеччині. Звісно, що багато компаній (навіть неважливо великі чи ні) реєструються на Кіпрі, платять мінімальну ставку податку, а свою діяльність при цьому здійснюють у всьому світі. Таким чином, виходить, що виключно американська компанія з виходом на ринки всіх країн світу може бути зареєстрована в Малайзії або Кіпрі або ще де-небудь і практично не платити податків. Саме це і хочуть виправити насамперед багаті країни світу, ввівши єдиний податок, що дорівнює 15%, щоб було абсолютно неважливо, де компанія зареєстрована. Вона в будь-якому разі буде платити такий самий податок, як і у США.

Проте зараз не зовсім зрозуміло, який сенс матиме це рішення, яке буде навіть закладено в бюджет США на 2022 рік. Слід розуміти, що компанії, які прагнуть мінімізувати податкові виплати, навіть якщо ставку буде підвищено до 15% скрізь, все одно будуть прагнути мінімізувати податкові виплати. Тобто введення єдиної корпоративної ставки не призведе до того, що компанії та їх підрозділи одразу ж залишать Кіпр і повернуться у США, або Німеччину, або Францію. Вони також залишатимуться на Кіпрі, тому що немає сенсу міняти шило на мило. Те саме і з виробництвами компаній, які також розташовані в країнах з дешевою робочою силою і невисокими податками. Найчастіше вони надають можливість працювати жителям таких бідних країн, тому лише тільки їхнє знаходження в цих країнах є великим плюсом для останніх. Тому уряди таких країн роблять і будуть робити всілякі послаблення, аби залишити великі виробництва на своїй території, які так чи інакше, але працюють на економіку. А ось план з повернення заводів і компаній в Штати з-за кордону провалився ще при Дональді Трампі. Якщо у нинішнього керівництва є приблизно такі ж думки, то поки все йде до того, що нічого не вийде і цього разу.